Куп’янська кампанія стала однією із небагатьох вдалих наступальних операцій Сил оборони за останні роки, яка зруйнувала плани армії РФ щодо повного захоплення міста. У розпал наступу кореспонденти проєкту Радіо Свобода Донбас Реалії побували в гостях у артилеристів 15-ї бригади НГУ, яка тримає оборону на півночі від Куп’янська.
«Відійшли за Оскіл»
Навесні і влітку країна-агресорка створювала плацдарм для подальшого наступу на півночі від Куп’янська. А вже на початку осені її підрозділи закріпились на північних околицях міста. Станом на початок жовтня армія РФ, за даними американського Інституту вивчення війни (ISW), контролювала 14 відсотків території населеного пункту. 20 листопада начальник Генерального штабу ВС РФ Валерій Герасимов відрапортував російському керманичу Володимиру Путіну про захоплення міста, але як виявилось, поспішив.
В середині грудня Сили оборони успішно контратакували, звільнивши Мирне, Радьківку, Кіндрашівку та північно-західні околиці Куп’янська. Угруповання військ РФ в центрі міста – за різними оцінками, до 200 людей – опинилось в оточенні.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: У Куп’янську заблоковані до 200 військових РФ, ліквідація противника «йде обережно» – Сили оборониВорог вимушений перейти до оборониВіктор Кевлюк
«Окрім тих проблем, які ворог мав раніше, коли річка не дозволяла йому перекинути на західний берег важку техніку і здійснювати постачання своїх підрозділів на західному березі Осколу, тепер змушений відступити для того, щоб зберегти операторів безпілотних літальних апаратів – вони так само відійшли за Оскіл. Це зменшило і дальність, і інтенсивність польотів, плюс несприятливі погодні умови. Ворог, в принципі, вимушений перейти до оборони», – коментує ситуацію експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк.
В розпал куп’янської операції виїжджаємо на позиції українських бійців. Вночі. Обліплена з усіх боків антидроновим захистом радянська вантажівка ГАЗ-66 – в народі «Шишига» – повільно, але впевнено долає осінньо-зимове бездоріжжя. В якийсь момент вона глохне посеред полів Харківщини, але українські військові швидко міняють пошкоджену деталь – і ми їдемо далі.
У нас тут мобільне СТО прямо в авто. Чарівна коробка, де деталей на половину цього «газону»«Дід»
«У нас тут мобільне СТО прямо в авто. Чарівна коробка, де деталей на половину цього «газону». В чому перевага старої радянської техніки? Її можна полагодити, умовно, за допомогою молотка і цвяха. Новітні авто чи «броню» зі складною електронікою довелось би евакуювати», – сміється наш водій з позивним «Дід».
На позиціях швидко вивантажуємось і майже відразу звучить команда для бійців: «До бою»! Хоча українська армія активно переходить на західні зразки артилерії та натовські снаряди – радянська САУ 2С1 «Гвоздика», на якій працюють бійці бригади «Кара-Даг», як і раніше, ефективна.
Український FPV-дрон полює на піхотинця армії РФ під час спроби форсування річки Оскіл
Вони намагаються налагодити переправу через Оскіл, підтягують гумові човни – ми їх знищуємоОлександр Букатар
«Вони намагаються налагодити переправу через Оскіл, підтягують гумові човни – ми їх знищуємо. Вони шукають інші ділянки в 100 300, 500 метрах від того місця –- результат аналогічний. І це відбувається цілодобово. Під час густих туманів ми не можемо фізично їх побачити з дронів, але ситуацію все одно контролюємо», – розповідає командир бригади «Кара-Даг» Олександр Букатар.
«Мій особистий рекорд – 11 збитих FPV і дві «Молнії» за добу»
«Не можу сказати, що ми зараз тут дуже інтенсивно працюємо, а порівняти є з чим, повірте. Та й в принципі багато пострілів зараз не зробиш, бо з неба тебе постійно шукають», – зазначає артилерист бригади «Кара-Даг» Олексій.
Якщо російські дрони знаходять будь-яку техніку, навіть просто вантажне авто – на нього летять десятки FPV, кажуть українські бійці.
«Пам’ятаю, як вони побачили звичайний «корч» у посадці. Спочатку з одного боку на нього летіли – не вийшло, потім з іншого декілька штук – той самий результат, потім ззаду обходили. У підсумку парочка прилетіла саме в машину і ще чотири Російський ударний безпілотний літальний апаратпоруч впали. Але там були крони дерев, антидронова сітка, маскування. Тобто по машині все було плюс-мінус норм», – згадує артилерист з позивним «Сокіл».
Зараз зелені вже немає. Маскуємо, щоб наша позиція була непомітна згориІван
«Зараз зелені вже немає, тяжко. Готуємо каркаси, обтягуємо гармату антидровиновими сітками, звичайною рабіцею, сіткою, маскуємо гілками, сухим листям закидаємо, щоб наша позиція була непомітна згори. До того ж, наші «літуни» дивляться з неба, чи гарно замаскована наша позиція – підказують, як зробити це краще», – ділиться досвідом артилерист Іван.
«Сокіл» у своєму дивізіоні відомий не лише точною стрільбою з САУ, а й результативним полюванням на дрони. Використовує здебільшого кулемет Калашникова або рушницю.
«Мій особистий рекорд – 11 збитих FPV і дві «Молнії» за добу. Насправді тут головне – зрозуміти, як вони рухаються і що треба стріляти на випередження або трохи вище – тут вже за обставинами», – пояснює «Сокіл».
Враження човна з військовими армії РФ в районі Кіндрашівки, на північ від Куп'янська
Літають російські FPV і вночі. Тому, якщо немає бойової роботи, артилеристи в цей час по можливості не виходять зі схованки. Збити такий дрон дуже важко – фактично боєць бачить лише індикатор, тоді як дрон чітко бачить ціль. Загалом за добу над позицією розрахунку може пролетіти близько двадцяти FPV. Причому більшість із них – на оптоволокні.
«В нас є чат, куди розвідка пише, що саме і в якому напрямку рухається. Спочатку ти їх чуєш. Тоді включаємо РЕБ, від нього їх чимало падає. Але якщо вона підбирається ближче і ти її вже візуально спостерігаєш – беремо кулемет або рушниці. Здебільшого – це FPV на оптоволокні, і по них легше влучити. Вони більші за розміром через котушку і повільніші», - розповідає «Сокіл».
«За ці 14-15 днів вистрілювали 600-700 снарядів»
Поки чекаємо в бліндажі наступної бойової роботи – п’ємо чай та слухаємо історії бійців. Іван розповідає, що найважчим періодом повномасштабної війни для його розрахунку були бої за Селидове.
«Ми тоді, бувало, виїжджали на виїзди, стояли по 14-15 днів, і за ці 14-15 днів вистрілювали 600-700 снарядів. Відпочивали тільки, коли підвозили БК. Дуже інтенсивно працювали. Як потрапили сюди, на Харківський напрямок – роботи менше, бо фронт більш-менш стабільний», – ділиться спогадами артилерист.
Олексій до повномасштабної війни служив за контрактом. Був головним сержантом батареї. В 2021 році виїхав із підрозділом на ротацію в район населеного пункту Сартана, що біля Маріуполя. Там і зустрів повномасштабну війну.
Олексій повернувся в рідну артилерійську батарею після полону і обміну
«Вранці 24 лютого ми відкотились і нас відвели в Маріуполь, де ми вже безпосередньо приймали бої. Як піхота, до речі. На «Азовсталі» в тому числі. Потім, як ви знаєте, Маріупольському гарнізону наказали припинити оборону і здатися в полон. Опісля – тюрми – Оленівка, Свердловськ, що в Луганській області. 8 лютого 2024 року мене обміняли», – розповідає Олексій.
Reuters: автобуси вивозять українських бійців з «Азовсталі» у Маріуполі (фотогалерея)
Артилерист мав право не повертатись на фронт, але на початку цього року вже був на бойових зі своєю батареєю.
«Коли мене обміняли – підлікувався у шпиталі, бо були поранення. Пройшов ВЛК, МСЕК і повернувся в рідний підрозділ до своїх хлопців. Звільнитись, піти з війська – таких думок навіть не виникало», – каже Олексій.
Зайшла в нас розмова і про мирні перемовини та їх результат. Чого, власне, очікувати від наступного року?
«Легше точно не буде. Вони як лізли, так і будуть лізти. В жодні мирні перемовини я не вірю. Все це фільчина грамота. Або в нас мають бути залізобетонні гарантії, що вони знов на нас не нападуть. Вони є? Ні. Тому будемо бити їх», – ділиться своєю точкою зору Іван.
«Відпочивали тільки, коли підвозили БК. Дуже інтенсивно працювали»
«Я достатньо надивився на цих людей в полоні. Я бачив, що вони роблять. Я знаю, як вони думають. Їм не потрібен мир. Але наші люди сильніші. Наші люди знають, за що стоять, за що воюють, нащо взагалі вони тут. В нас немає вибору. Тільки битися», – резюмує Олексій.
- Російський керманич Володимир Путін 19 грудня проводив «пряму лінію»: він відповідав на запитання жителів Росії та журналістів на великій пресконференції в Москві. Окремо Путіну поставили запитання про Куп'янськ, про захоплення якого російська влада говорить уже 4 місяці, з серпня 2025 року. Попри ці заяви, до Куп'янська в грудні приїжджав президент України Володимир Зеленський.
- Путін на пресконференції заявив, що приїзд Зеленського до Куп’янська та зняте ним у грудні відео на тлі в’їзної стели в місто – «фейк». Він назвав президента України «талановитим артистом». «Кажуть, що стела зараз має зовсім інший вигляд, але річ не в тім. Стела розташована від самого міста десь на відстані кілометра приблизно. Ну чого стояти на порозі? Заходь у дім», – заявив Путін у зв’язку з відео президента України.
- Українські військові, а також моніторинговий проєкт DeepState, що відстежує ситуацію на фронті та є близьким до Міноборони України, 12 грудня повідомили про контрнаступ ЗСУ в Куп’янську. За їхніми даними, українські підрозділи поступово відбивають квартали міста. Цю інформацію також підтверджували російські провоєнні телеграм-канали. DeepState повідомляв про «тактичну поразку» російської армії в місті.
- Путін про контрнаступ України в цьому районі на «прямій лінії» нічого не сказав. Проте згодом заявив, що російські військові скоро «почнуть наступ» у Куп’янську і захоплять його, а також стверджував, що під Куп’янськом в оточенні нібито перебувають 3,5 тисячі військових ЗСУ. Про аналогічні «котли» та оточені «батальйони» українських військових Путін раніше заявляв у зв’язку з боями в Курській області та в інших містах Донецької області. Жодне з цих повідомлень не підтвердилося.